Тиса — (угор. Tisza, слов. Tisa) — найбільша ліва притока Дунаю.
Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Сербії частково по кордону між Україною і Румунією, a також Угорщиною і Словаччиною.
Характеристика
Довжина - 966 км (у межах України - 201 км)
Площа басейну — 157 тис. км (у межах України — 11,3 тис. км).
Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище м. Рахова.
На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат та на Закарпатській низовині.
Долина до селища Великого Бичкова — V-подібна (ширина 100-200 м), на окремих ділянках ущелино подібна (ширина 30-50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3-5 до 8-9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (ширина долини тут зменшується до 1-1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.
Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30-60 м) смугою, нижче — одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5-2 км); є обваловані ділянки, річищеу верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.
При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150-170 м (подекуди 260 м).
Похил — 1,2 м/км.
Живлення — переважно снігове і дощове; бувають високі паводки.
40% річного стоку припадає на весняний період.
Льодоутворення з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні,
бувають затори.
У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.
Притоки
Апшинець, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (всі в межах України), Уж, Латориця, Бодрог, Слана, Горнад, Егер, Загіва.