Природа Закарпаття
Опис найбільших закарпатських річок
Пиня – річка, що знаходиться в Українських Карпатах. Протікає через Свалявський район Закарпатської області. Пиня є правою притокою відомої закарпатської річки Латориця.
Іршава (інша назва — Іршавка) — річка в Українських Карпатах, у межах Іршавського району Закарпатської області. Права притока Боржави (басейн Тиси). Бере початок на західних схилах гори Бужори, що у гірському масиві Великий Діл, на північний схід від села Лікоть. Довжина річки 48 км, площа басейну 346 кв. км. Долина переважно V-подібна, слабозвивиста, у верхів'ї подекуди має форму ущелини. Ширина її від витоку до гирла збільшується від 10 м до 2 км, пересічно становить 100—300 м. Річище слабозвивисте, у середній течії дуже розгалужене, ширина його від 5 до 30 м. До міста Іршави річка порожиста, зі значними нахилами, нижче — рівнинна. Похил річки 18 м/км. Береги на окремих ділянках укріплені.
У верхній течії річка проходить між хребтом Великий Діл та горами Борліїв Діл, у середній — між Великим Долом та хребтом Хат, біля міста Іршави виходить на Іршавську улоговину і далі на Закарпатську низовину.
Основні притоки: Кривуля, Собатин (праві); Абранка, Чорна, Ільничка, Синянка (ліві). Екологічний стан річки (особливо в середній та нижній течії) незадовільний.
Цікаво, що Спочатку річка тече на захід, тоді поступово повертає на південь і південний схід, а потім знову поступово на захід, утворюючи велетенську літеру «S».
Тиса — (угор. Tisza, слов. Tisa) — найбільша ліва притока Дунаю.
Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Сербії частково по кордону між Україною і Румунією, a також Угорщиною і Словаччиною.
Характеристика
Довжина - 966 км (у межах України - 201 км)
Площа басейну — 157 тис. км (у межах України — 11,3 тис. км).
Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище м. Рахова.
На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат та на Закарпатській низовині.
Долина до селища Великого Бичкова — V-подібна (ширина 100-200 м), на окремих ділянках ущелино подібна (ширина 30-50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3-5 до 8-9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (ширина долини тут зменшується до 1-1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.
Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30-60 м) смугою, нижче — одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5-2 км); є обваловані ділянки, річищеу верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.
При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150-170 м (подекуди 260 м).
Похил — 1,2 м/км.
Живлення — переважно снігове і дощове; бувають високі паводки.
40% річного стоку припадає на весняний період.
Льодоутворення з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні,
бувають затори.
У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.
Притоки
Апшинець, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (всі в межах України), Уж, Латориця, Бодрог, Слана, Горнад, Егер, Загіва.
Уж (угор. Ung, словац. Uh) — річка на Закарпатті та у східній Словаччині, ліва притокаЛаборцю, довжина 133 км (в межах України 112 км), площа басейну — 2 750 км?, впадає в Лаборець біля словацького Драгньова. У верхній і середній течії перетинає Карпати і має гірський характер, нижче Ужгорода на Потиській низовині — рівнинний. Живлення переважно снігове. Використовується для водопостачання і як джерело гідроенергії (гідростанції: Ужгородська і Оноківська).
Річка Уж бере початок в горах на північному заході Закарпаття біля підніжжя Верховинського хребта. Там на висоті 970 м два потічки Уж та Ужок зливаються в єдину річку, яка спочатку тече в широкій міжгірній улоговині, потім огинає західні схили Полонинського хребта, перетинає Вулканічний хребет і біля міста Ужгорода виходить на рівнинну територію. Впадає в річку Лаборець на території Словаччини. Береги круті, висотою 1—2 м, іноді до 6—8 м, дно у верхній течії кам’янисте, а в місті і нижче побля берегів — замулене.
Етимологія
Думки вчених розходяться з приводу походження назви річки. Одні вважают, що вона отримала свою назву від однойменної змії — вужа яких вдосталь водиться в долині річки. Інші дослідники вважають, що її назва немає ніякого
відношення до однойменної змії, до речі на території Словаччини річка носить назву «Уг». Лінгвісти доводять, що оскільки територія краю певний час знаходилась під впливом, болгар, то назва ріки походить від слів болг. уголь (вугілля) або «угол» (кут), або «узок» - вузький, мається на увазі вузька долина річки. Також існує думка про походження назви від тюркських слів «унг», «онг», що перекладаються як «правий», або від слова «уз» — вода.
Історія
Над річкою стоїть напівзруйнований Невицький замок.
З 1923 року почались планові роботи по регулюванню течії річки Уж в межах містаУжгорода, і це дало можливість вивільнити на правобережжі значні площі заболочених земель під забудову для нових кварталів. Від головної річки відходив рукав — Малий Уж, який протікав через центр міста Ужгорода в районі вулиць Підградської та Фединця і впадав до Ужа біля сучасної площі Пушкіна. У 1936 році Малий Уж було засипано.
Над Ужем розташоване місто Ужгород. Вище за течією місто Перечин і смт. Великий Березний.
Тересва — річка в Тячівському районі на Закарпатті, права притока Тиси (басейн Дунаю); довжина - 56 км, площа басейну 1225 км2. Утворюється злиттям Мокрянки і Брустурянки поблизу смт Усть-Чорна. Верхня частина басейну Тересви лежить на південних схилах Ґорґан. Далі перетинає Полонинський хребет, виходячи у пониззі на Верхньотисинську улоговину. Долина до смт Дубового переважно V-подібна (шир. 100—400 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (шир. 30—40 м), нижче — ящикоподібна, шир. Від 0,5 км до 2 км. Заплава часто асиметрична, переривчаста (шир. змінюється від 50—200 м до 1,5 км), у пониззі зливається з заплавою Тиси. Річище звивисте, дуже розгалужене, порожисте, є водоспади (у верхній течії).
Ширина річища від 10—20 м до 90 м. Похил річки 6,1 м/км. Основні притоки: Мокрянка, Красний, Терешілка, Лужанка, Вільхівчик (праві); Тиховець, Дубовець (ліві). Живлення мішане з переважанням дощового; характерні паводки протягом року, інколи дуже руйнівні. Береги на окремих ділянках укріплені. Колись Тересва була сплавна, нині інколи використовується для водного туризму.